Департамент культури КМДА | Музей історії Києва

 

FacebookTelegram | YouTube

     

Контакти - Contacts | Графік роботи - Working schedule | Квитки - Tickets

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Натхненні Києвом

Ірина Климова (Директор Музею Шолом-Алейхема (філія Музею історії міста Києва))

Розповіді про київських митців. Плакати Миколи Гончарова.

Для мене мистецтво — це не забава самотнього митця. Для мене це спосіб зворушити якомога більше людей, створивши найбільш ємну картину загальних страждань та радощів.

Альбер Камю

Культура в цілому, і образотворче мистецтво зокрема  безумовно мають вплив як на окрему людину, так і на все суспільство. Образотворче мистецтво – це ще один спосіб творчого осмислення митцем сьогодення, а наше сьогодення  -  це війна.

Мистецтво плаката під час війни, мабуть, мистецтво найбільш необхідне суспільству. Плакат не може бути спрямований на минуле або майбутнє. Тема плаката  -  це завжди тема актуальна.

На мій погляд, найбільш вдале з багатьох  визначень плакату:  «Зведене в чітку візуальну формулу повідомлення, призначене сучаснику для висновків та конкретних дій».

Один із самих відомих, один із самих неординарних, самобутніх майстрів мистецтва плакату в Україні -  це київський художник Микола Гончаров. Його плакати завжди  лаконічні, завжди привертають увагу з першого погляду, виключаючи многозначність тлумачення, примушуючи глядача дійти до самої суті. Традиційно його плакати складаються виключно з зображень або з зображень та тексту. Іноді композиція може бути створена  з текстової графіки.

Зараз Гончаров працює переважно над темою війни. Він дуже різноплановий художник, але сьогодні плакат посідає перше місце у його творчості.

Впевнена, що творчий здобуток митця колись увійде у найкращі монографії, присвячені мистецтву плаката. 

Микола Гончаров народився в 1972 році у Києві.

Навчався в  Республіканській середній художній школі, після того у Національній академії образотворчих мистецтв та архітектури (майстерня книжкової графіки, керівник – професор Василь Чебаник).

Родина Миколи Гончарова - це теж справжня Школа мистецтв.

У центрі Києва є вулиця, названа на честь славетної родини Прахових - АдріянаЕміліїОлениМиколи та Олександри (Микола Гончаров - її син) - діячів української культури XIX-XX століття.

Один з перших відомих Прахових - Адріян Прахов (1846-1916 рр.) був археологом, істориком мистецтв, художнім критиком. Він ретельно досліджував та замальовував залишки мозаїки та настінного живопису у Софійському соборі та фрески Кирилівської церкви у Києві. Для їх реставрації запросив талановитого художника Михайла Врубеля. Він  проводив дослідження в Успенському соборі у Володимирі-Волинському та деяких інших стародавніх храмах Волині. У 1887 році відкрив і скопіював цікаві фрески у церкві Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Цього ж року почав викладати у Київському університеті на кафедрі історії витончених мистецтв. З 1884 по 1896 рік керував внутрішнім оздобленням новозбудованого Володимирського собору в Києві. І це далеко не все, що Адріан Прахов зробив для української культури.

Дружина Адріяна Прахова Емілія (1849-1927 рр) була жінкою освіченою, надзвичайно розумною, неординарною особистістю.  Портрети Емілії Львівни писали Ілля Рєпін, Вільгельм Котарбінський, Михайло Врубель. Саме вона була моделлю Врубеля під час його роботи над знаменитою іконою «Богоматір з Немовлям» для вівтаря Кирилівської церкви у Києві. В молоді роки Ємілія Прахова навчалася у консерваторії за класом фортепіано та брала уроки у самого Ференца Ліста.

Їх син - Микола Адріянович Прахов був художником, істориком мистецтв, його дружина - Анна Крюгер-Прахова - художником-анімалістом.

Олена Адріянівна Прахова (1871-1948 рр.) закінчила Києво-Печерську жіночу гімназію зі званням домашньої вчительки. Навчалася акварельного малярства у Вільгельма Котарбінського. Вона у 1934 році разом з майстринями «прахоського» пункту Зовнішторгу створила шість альбомів українських вишивок за музейними зразками.

Син Миколи Адріяновича (також Микола - Микола Миколайович Прахов) - ботанік, мандрівник та фотограф, був доцентом Київського університету, досліджував флору Якутії й Тянь-Шаня, автор підручників з по садівництву й квіткарству.

Олександра Миколаївна Прахова (1950-2011 рр.) представник видатної родини в четвертому поколінні. Сучасні українські художники пам’ятають цю чарівну, надзвичайно обдаровану жінку. Вона одружилася з художником Євгеном  Максимовичем Гончаровим. Їх син Микола став відомим митцем, майстром мистецтва плакату.

Зараз Микола Гончаров працює художником в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Він неодноразовий переможець конкурсу “СТОП ЦЕНЗУРА”.

Хтось з відомих художників сказав, що мистецтво ревниве: воно вимагає, щоб людина віддавалася йому цілком. Майже щодня у соцсітях Гончаров розміщує нові плакати. Здається, що він не відходить від комп’ютера. Здається, що  вражаючі плакати, народжуються  із надзвичайною легкістю. Паперові оригінали відійшли у вічність. Не уявляю, як можна зафіксувати авторство. Але, мабуть, Гончарову це байдуже. Плакати, що увійшли до цієї публікації - тільки невелика частина колекції, створеної справжнім Майстром.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Музей Шолом-Алейхема - Sholom-Aleichem Museum

 

 

 

 

 

 

 

 

При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання / активне посилання на нього обов'язкове. When using materials of the Sholom-Aleichem Museum website in full or in part, the reference or the hyperlink to it is obligatory.

Створення та підтримка сайту - Creation and support of the website: Rafael Litvin